КЛОЧЧЯНИ́Й, а́, е́.
Зробл. із клоччя (у 1 знач.).
– Візьміть з собою двох-трьох чоловік з люшнями, – кивнув він через плече на гвинтівку, що бовталася ззаду на клоччяному мотузі (В. Речмедін);
Першу шиту ляльку, з ніжними байковими рученятами та обличчям, клоччяним довгим волоссячком, заплетеним у тугу косу, у штапельному платтячку в горошок, змайструвала мені бабуся (з мемуарної літ.);
Усі ворони та галки десятою дорогою облітали садибу діда Петра, яку постійно охороняв незнайомець, ще страшніший за господаря, з довжелезними кривими ручищами, чавунною головою, в широчезній сорочці з клоччяним широким поясом (із журн.).
-а, -е.
Зробл. з клоччя (у 1 знач.).
Кло́ччяни́й, -на́, -не́