ПРОВІ́ТРЕНИЙ

ПРОВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прові́трити. Після куті і вечері в незвично чистій і добре провітреній казармі не було ані.. пісень, ані лайки (Тулуб, В степу.., 1964, 198); // у знач. прикм. В такій чистій, ясній, просторій, провітреній залі.. якось їсться смачніше і більше (Мак., Вибр., 1954, 234); Організувавши добування торфу на добриво, колгосп почав використовувати провітрену торфокришку на підстилку худобі в загонах і дворах (Хлібороб Укр., 11, 1969, 8). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 137.