ЛУГОВИНА

ЛУГО́ВИНА, и, ж.

1. Місце, де раніше був луг (див. луг¹).

Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (О. Стороженко);

Вгрузаючи вербовою ногою в луговину, чоловік підійшов до нього [Терентія Івановича], чогось просвітлений і наче помолоділий (М. Стельмах);

Паламар забрав мене до себе й того ж дня поставив до роботи: копати в кінці городу цілину, луговину – доточити її до городу (Ю. Мушкетик).

2. розм. Те саме, що луг¹.

Ви побувайте в нас на луговині У весняній погожій тихій днині (А. Малишко).

ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Хвилин за п'ятнадцять ліс кінчився і попереду розстилалися зелені луки (П. Кочура); — Знаєш, Василю, ще такою косою на моєму лазу ніхто не скуб травичку! — кинув ґазда (І. Чендей); Сула вилася нанизу срібною стрічкою по зелених лугах, по сіножатях (І. Нечуй-Левицький); В поході часто і в бою, на свіжій луговині солдат згада сім'ю свою (М. Рудь); На одшибі стояв один одним Високий дуб; а там, за ним, ..простяглася Лужина шовкова геть-геть... (Укр. поети-романтики); У темняві вечора вирізьблювалися зелені свіжі царинки, вкриті, мов килимом, травичкою (А. Крушельницький); Ще не озвались на прилуці Уранішні перепілки, А косарі уже по ручці Пройшли від шляху до ріки (І. Вирган); На оболоні ходили корови, телята і щипали мокру травицю (Панас Мирний); Веслом озвалась оболоня, Кругами плесо б'є живе (М. Стельмах).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ЛУГ;
• ∧ суффикс (1): ОВИН;
• ⏰ окончание (1): А;

pradejón m; prado m (луг)

див. низовина

Meadow ground, meadow land

• palouček