СВИТА, свитка, верхняя народная мужская и женская одежда украинцев, русских и белорусов. Покрой старинной С.- прямой, более поздней (со 2-й пол. 19 в.) - в талию; длина обычно ниже колен.
С. делали однобортной или двубортной с застёжкой на левой стороне. Иногда её носили внакидку. С. обычно шили из домотканого сукна естеств. цвета овечьей шерсти, иногда (напр., праздничную С. украинцев) - из красного, нередко украшали вышивкой, отделкой шнуром, кожей.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
СВИ́ТА¹, и, ж.
Старовинний довгополий верхній одяг, звичайно з домотканого грубого сукна.
Добра свита, та не на мене шита (приказка);
В дверях раз у раз з'являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (М. Коцюбинський);
Душно в хаті, а сиділи [селяни], хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах (А. Головко);
// перен. Ознака приналежності до простих людей.
По сім'ях не було ладу. Діти змагалися з батьками .. Кожне поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто (Б. Грінченко).
◇ (1) Сі́ра сви́та, заст., зневажл. – бідний селянин у дореволюційній Україні.
– Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна, і справжнього вояку (М. Стельмах).
СВИ́ТА², и, ж., рідко, розм.
Те саме, що по́чет 1, 2.
– Віват! Віват! – Так кричали незліченні юрби святочно повбираних людей, .. коли цісар, у супроводі намісника і численної свити, над'їхав із Дрогобича (І. Франко);
Спершись підборіддям на трость, султан озирав свиту, що вишикувалась біля дверей (Григорій Тютюнник);
В числі перших наймачів з'явився в цей ранок на березі й Савка Гаркуша в супроводі своєї поріділої свити (О. Гончар).