Ю́ДИН

Ю́ДИН див. іу́дин. ◊ Ю́дине пле́м’я (порі́ддя і т. ін.) див. іу́дин; Ю́дині срібняки́ (срі́бники) див. срібня́к, срі́бник; Ю́дин поцілу́нок див. іу́дин. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 612.