ГИДОТНИЙ

ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Нечуй-Левицький); (Руфін:) Я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: "пусти мене, бо ти мені бридкий, ненавидний душі моїй і серцю" (Леся Українка); Ненавидить (Віра) Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян); Остогидлий своїм нахабством наглядач викликав Коцка з камери на прогулянку (Є. Куртяк); Коли отаман підняв на мить гребінкою волосся, поправляючи зачіску, я аж одвернувся: така гидотна образина дикого кабана на мене глянула (Д. Бузько); Все (в розмові) перепліталося сміхом, живою потребою сміятися. І тільки. І нічого гидкого, нічого обридливого (Г. Хоткевич); (Галя:) Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину (І. Карпенко-Карий); Хотілося накинутися з кулаками на цю відворотну своєю зухвалістю, суху таранкувату пику і бити її (Д. Бедзик); Ішов, ішов дорогою — та і в яму впав, любив, любив хорошую — та й плюгаву взяв (пісня).

ГИДКИ́Й (про їжу, питво і т. ін. — який викликає гидливість), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ. — Хочу їсти, тьотю, але не можу. — Фу! — сьорбнувши гидкої юшки, морщилася Олечка (А. Хижняк); Якесь бридке павутиння лягло йому на обличчя (М. Стельмах); Григорій поклав ложку. Їжа не йшла йому, стала відворотною, огидною (Г. Епік); Липка, огидлива твань доходила їй уже до грудей (О. Донченко).

ГИДО́ТНИЙ, а, е.

Який викликає відразу; огидний.

Вражений гидотною сценою, що постала перед його очима, Іван наче закляк на місці (П. Колесник);

[Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський (О. Левада);

Роман звернув на глуху лiсiвку [лісову дорогу], його ще довго переслiдував в'язкий, гидотний запах мiського смiтника (В. Яворівський).

[hydotnyj]

прикм.

obrzydliwy