ВЛУ́ЧЕНИЙ (УЛУ́ЧЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до влу́чити 1.
Комаров пробіг ще кілька десятків кроків і клякнув до мерзлої землі, влучений під саму лопатку (У. Самчук);
Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (О. Гончар);
// влу́чено, безос. пред.
Влучено звірика, коли вибігав з нори, влучено з недостатньою силою, тому, приглушений на мить, знов підплигнув і побіг шукати вільного сховища (В. Барка).
(улучений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до влучити (улучити) 1).