returned convict - (заключённый) освобождённый из тюрьмы
convict prison - каторжная тюрьма
convict colony /establishment/ - ист. исправительная колония для преступников
convict ship - ист. судно для перевозки преступников
convict system - ист. система отправки преступников в колонии
to convict of /редк. for/ murder - признать виновным в убийстве
to convict smb. of his error - убедить кого-л. в совершённой ошибке
to be convicted of sin - раскаяться в грехах
no use talking, you can't convict me - говорить бесполезно, вы меня всё равно не убедите /не уговорите/
She was convicted for her part in the crime.
He was convicted of the murder of two teenagers.
He was convicted on a drug charge.
They were convicted on all 13 counts.
осуждённый; заключённый; преступник, отбывающий каторжные работы, каторжник
returned ~ - (заключённый) освобождённый из тюрьмы
2. {ʹkɒnvıkt} a1. предназначенный для преступников, пенитенциарный
~ prison - каторжная тюрьма
~ colony /establishment/ - ист. исправительная колония для преступников
~ ship - ист. судно для перевозки преступников
~ system - ист. система отправки преступников в колонии
2. арх. осуждённый, заключённый
3. {kənʹvıkt} v1. юр. признать виновным, вынести приговор; осудить
to ~ of /редк. for/ murder - признать виновным в убийстве
2. привести к сознанию виновности; заставить осознать свою вину
to ~ smb. of his error - убедить кого-л. в совершённой ошибке
to be ~ed of sin - раскаяться в грехах
3. убеждать
no use talking, you can't ~ me - говорить бесполезно, вы меня всё равно не убедите /не уговорите/
convict at large — осуждённый, бежавший из заключения;
convict on parole — условно-досрочно освобождённый;
convict on proof — шотл. осуждённый по рассмотрении дела судьёй (вместо суда присяжных);
to convict a perpetrator — осудить преступника;
to convict of a crime — осудить за совершение преступления;
to convict on proof — шотл. осудить единолично (вместо суда присяжных);
to convict summarily — осудить в порядке суммарного производства
1) арештант, в'язень, ув'язнений, засуджений (ім. ); засуджений, який утримується під вартою; злочинець, який відбуває покарання, пов'язане з (тривалим) ув'язненням
2) засуджувати (визнавати винним за судом), виносити (обвинувальний) вирок, проголошувати винним (у вердикті присяжних або рішенні судді); засуджувати до тривалого терміну ув'язнення; примушувати усвідомити вину
•
- convict a perpetrator- convict a person- convict at large- convict colony- convict commitment- convict establishment- convict labor- convict labour- convict-made goods- convict of a crime- convict on parole- convict on the charges- convict prison- convict settlement- convict ship- convict summarily- convict system- convict without corroboration
to convict smb for spying — осуждать кого-л. за шпионаж
to convict smb in his / her absence — признавать кого-л. виновным заочно