КОЗА́ (невелика рогата жуйна тварина, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця цапа), ЦАПИ́ХА розм., КОЗА́-ДЕРЕЗА́ фольк., КОЗЛИ́ЦЯ розм. Містечко було безлюдне. Спустілими вулицями блукали лиш кози (М. Коцюбинський); Цап з цапихою удвох Принесли сухий горох, Бо з горохом пиріжки Полюбляють їх дітки (М. Стельмах); Степан Федорович.. починає розповідати казку про козу-дерезу (В. Козаченко); Принесла Води з погожої криниці, І молоко і сир козлиці Їм на вечерю подала (Т. Шевченко).
ЦАПИ́ХА, и, ж., розм.
Самка цапа; коза.
Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (М. Стельмах).
-и, ж., розм.
Самка цапа; коза.