ПРОТЕСТА́НТСТВО, а, с.
1. Те саме, що протестанти́зм.
Дід був католик, і кажуть, що ніби він одібрав спадок од свого сина, Мільтонового батька, і вигнав його з дому за протестантство (Леся Українка);
Грушевський .. заперечував особливе поширення протестанства на Україні, знаходячи, що воно далеко більше було поширене на Білий Русі (з навч. літ.).
2. розм. Виявлення ким-небудь протесту проти когось, чогось.
Кінчав [школу] – кращим учнем, живим, ініціативним, з нахилом до протестантства.., що трохи турбувало моїх учителів (С. Васильченко).
НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).
-а, с.
1) Те саме, що протестантизм.
2) розм. Виявлення ким-небудь протесту проти когось, чогось.
1. protestantism
hon bekände sig till protestantismen--она была протестанткой, она исповедовала протестантство
[protestanctwo]
с.
protestanctwo
с.
см. протестантизм
protestantismo m
рел.
Protestantism