АГОНІЗУ́ЮЧИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до агонізува́ти;
// у знач. прикм.
Немічне, розчавлене агонізуюче тіло вже дубіло в сніговій синяві (І. Багряний);
Фрагмент з головою агонізуючого коня свідчить про те, що смерть тварин стала у Пікассо символом людської трагедії в цілому (з наук.-попул. літ.);
Дешева робоча сила та ряд інших факторів сприяли залученню російських інвесторів на агонізуючий автозавод (з газ.).