АЛОПЛА́СТИКА, и, ж., вет., мед.
Метод відновної хірургії, що полягає в усуненні дефектів органів або тканин матеріалами нетваринного походження.
При великих післяопераційних грижах, коли закрити грижеві ворота апоневротичними або м'язово-апоневротичними способами неможливо, вдаються до алопластики – ушивання дефектів у черевній стінці за допомогою синтетичної тканини (з наук. літ.);
На початку 60-х років XX ст. алопластика розглядалася світовою практикою і громадськістю як цілком реальний шлях до вдосконалення методів лікування (із журн.);
У результаті проведеного експерименту доведена можливість використання полімерних вуглецевих стрічок для алопластики сухожильної тканини собак (із журн.).
-и, ж.
Метод відновної хірургії, що полягає в заміні хворих органів або тканин пластмасами, металами і т. ін.; хірургічна операція, що використовує такий метод.