тъгда бл҃женыи повелѣ оударити въ било да събероутьсѩ брати˫а. ЖФП XII, 46в; И се годъ бысть оутрьнюоумоу пѣнию. и пономонареви биющю въ било. Там же, 46г; По вечернии оударѩѥмоу въ било тришды. събираютьсѩ вси на трѩпезницю. УСт XII/XIII, 202 об.; и по речению ѥго. [игумена] абиѥ начьне(т) клепа(т) на горничьнимь гостиньника билѣ. Там же, 246 об.; и по хожению ѥго по всѣхъ кели˫ахъ. идеть порамонарь клепатъ къ дольнюмоу билоу. Там же, 247; братьѩ же оудавше в било. и собрашасѩ вси. ЛЛ 1377, 62 об. (1074); идущю же ѥму ѥдиному. сѣде ѡпочива˫а подъ биломъ. бѣ бо кель˫а ѥго подале цр҃кве. Там же, 64 об.; и ѥгда в било оудариша заоутринею. Пр 1383, 75б; ѥгда же оударить било зовыи на сборъ. ПНЧ XIV, 144в; Егда ɤдарѩть в би(л). сберуть(с) в папертъ цр҃квьныи... и поклонѩть(с) купно кр(с)ту.KB к. XIV, 295; до •д҃•го оударень˫а билу. Там же, 299а; повелѣ [Феодосий Печерский] братьи събрати к собѣ и оудариша в било i събрашасѩ вси. ПрП XIV—XV (2), 92а; ре(ч) г(с)ь б҃ъ ноѥви не скорби но оудари въ било. и имже повелѣно будеть препитатисѩ съ тобою и ти сбероуть(с)... ||...и вступивъ нои в ковчегъ оудари въ било. Пал 1406, 52б—в; во вторникъ же оубо. оудариша брать˫а. в било. и снидошасѩ во цр҃квъ. ЛИ ок. 1425, 220 (1182);
а ѥже сьде великоѥ било. тамо соущимъ чѩстымь оударениѥмь тѩжькымь. а ѥже мьньшеѥ било. ничимь же тънъкаго била оуподобисѩ... и сьде коупьно на коньць того пѣниѥ начинають. УСт XII/XIII, 247; маломоу бо билоу и ѥще клеплющю вънидоуть вьсѩ бра(т)˫а. и станоуть въ папърти съ игоуменъмь Там же; шьдъ и оударить въ великоѥ било •г҃•шь(д). та(ж). въ малоѥ три(ш)д. хощеть же таковоѥ оударениѥ. ремествьникы възбоужѩти. много бо троужѩють(с). ѥже дотолѣ почивати съмотрениѥмь отпоущено ѥсть. Там же, 254 об.; по сконьчѩнии великаго клепала. клепле(т) малоѥ било. и начинаѥть(с) литур(г). Там же, 263 об.
БИ́ЛО¹, а, с.
1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів.
– Я йому як у било б'ю: женись та женись (Сл. Гр.);
Дівчина Роксана .. б'є у било на сполох (Ю. Яновський);
Десь в било б'ють за звичаєм пустельним (Л. Костенко);
// Палиця, шматок металу і т. ін., якими б'ють, подаючи сигнал.
Біля рейки під грушею зняв [Лука] з гілки било і закалатав (А. Головко);
Видирав било із дідових рук сам Володька (А. Дімаров);
// Серце дзвона.
Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь .. обізвалася низьким співучим голосом (М. Стельмах).
2. техн. Товкач у маслоробці, деталь барабана в машині і т. ін.
До маслоробки пристосували била (із журн.).
БИ́ЛО́², би́ла́, с.
Бокова опора, крило у саней.
Довгі била;
// Верхня бокова перекладина воза, що служить опорою при перевезенні снопів, соломи і т. ін.
Снопів накладено по самі била (із журн.).
БИЛО́³, а́, с., діал.
Стебло.
На однім билі [кукурудзи] по два стрюки було (Сл. Гр.);
Струнке било. Листя синяво-зелене. На довгих черешках поодиноко цвіти [квіти], що як кров свіжа (Уляна Кравченко);
// Гілка дерева.
Схилились дерева... На їх розчепірених билах кора зашкарубла й покрили її лишаї (Л. Дмитерко).