СУРМА́Р

СУРМА́Р, я́, ч. Те саме, що сурма́ч. Ми плекали розплату. Захрипли в бою сурмарі, А полкам не видать ні кінця, ані краю, ні ліку (Мал., Битва, 1943, 128); * Образно. Гудуть вітри в широкім світі — Молодого травня сурмарі (Шпорта, Мужність, 1951, 95). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 854.