ШАНО́ВНИЙ, а, е.
Якого поважають, шанують.
Жив-поживав козак заможний Клим .. Шановний, добрий чоловік (Л. Глібов);
– Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній .. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний... (Марко Вовчок);
Спасибі сердечне і Вам, і шановній Марії Миколаївні за книжки, якими мені, хворому, зробили велику приємність (М. Коцюбинський);
[Декан:] А, вітаю, вітаю шановну сусідку! Прошу сідати! (І. Франко);
// Уживається як складова чстина ввічливого звертання.
Шановний друже! Засмутив мене досить Ваш лист і своїм настроєм і поданими фактами (Леся Українка);
– Та чудаки ви, шановне товариство! Хай обмірковують собі на здоров'я! (А. Головко);
// Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь.
– Це Лукія Назарівна думала, що як спровадить Тоньку в піонертабір, то може бути спокійна за свого синочка. Ох, помиляєтесь, шановна моя майбутня свекрухо! (О. Гончар);
І там, на буграх, шановне козацтво [діти] билося із татарвою. Їхні коні іржали, як скажені, і ламалися шаблі, і вже не вистачало суниць на рани, і їх збирали дівчатка в пеленки (Григорій Тютюнник);
// у знач. ім. шано́вний, ного, ч.; шано́вна, ної, ж.; шано́вні, них, мн. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні).
Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів'я гори й іти крізь хащі. Я вас доведу до краю, шановні (Ю. Яновський);
Наливайте чаші повні І сідайте за столи. – З Новим роком вас, шановні, Щоб і далі ви росли! Здоровенькі були! (С. Олійник).
ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. — Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); (Годвінсон:) Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); — А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); — Дякую щиро, громадо чесна! — зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); (Люцій:) Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, — люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде — Знай бенкетувати (П. Куліш).
-а, -е.
Якого поважають, шанують. || Уживається як складова частина ввічливого звертання. || Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь. || у знач. ім. шановний, -ного, ч.; шановна, -ної, ж. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні).
[szanownyj]
прикм.
szanowny
шановний пане — szanowny Panie
шановна пані — szanowna Pani
I
вельмишановний, високоповажний, високошановний, добродій, поважний, почесний, празнуваний (нар.), шанований
II
див. бажаний
шано́вний
[шаноўнией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
1) honourable, respectable; honoured, respected, esteemed; venerable
2) (у зверненні) dear
3) (як ім.) mister
¤ шановні колеги -- уважаемые коллеги
Aktet, aktverdig, respektabel, respektfull, venerabel, ærbødig, ærefull, ærverdig
Respektabel, respektfull, venerabel, vördnadsvärd, ärad
Agtværdig, respektabel, respektfuld, ærefuld, ærværdig
【形】 尊敬的, 尊重的
Шано́вний, -на, -не