ТИХЕ́СЕНЬКО.
1. Присл. до тихе́сенький.
Вітер в гаї не гуляє – Вночі спочиває; Прокинеться – тихесенько В осоки, питає: “Хто се, хто се по сім боці Чеше косу?..” (Т. Шевченко);
Тихесенько вони [квіти] гойдалися на вітрі, Радіючи весні (Л. Глібов);
Одного ранку встала Горпина вдосвіта. Дитина ще спала. Молодиця почала тихесенько біля печі поратися (Б. Грінченко);
Він, постогнуючи, згріб рукою за ліву сторону грудей, тихесенько стис її. І біль ніби злякався його і теж затих (Григорій Тютюнник);
// у знач. присудк. сл.
На лотоках водиця цідиться і мов хто нищечком казку каже, що так і дрімається, а то усюди тихесенько... (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Потай, непомітно, криючись.
Тихесенько, щоб ніхто не бачив, дала [Зубиха] .. дружці якусь кісточку та якийсь-то реп'яшок і навчила її, що і коли з ними робити (Г. Квітка-Основ'яненко);
Емене́ тихесенько, навшпиньках почала закрадатися до одинокої, як і вона, ропухи (М. Коцюбинський).
1) Присл. до тихесенький. || у знач. присудк. сл.
2) Потай, непомітно, криючись.
In silence, silently; softly, very gently (quietly), without a word
див. тихо