О́КИСЕЛ, слу, ч.
Сполука хімічного елемента з киснем; оксид.
Надмір кисню веде до утворення вільних окислів заліза (з наук. літ.).
защитный окисел в ИС — field oxide
О́КИСЕЛ (сполука хімічного елемента з киснем), ОКСИ́Д. Окислами називаються складні речовини, молекули яких складаються з атомів кисню й атомів іншого елемента (з наукової літератури); До напівпровідників належать.. сполуки металів із сіркою (сульфіди) і киснем (оксиди) (з журналу).
м.
ossido m ( см. тж окись)
- амфотерный окисел- безводный окисел- основной окисел- полуторный окисел- солеобразующий окисел
Rzeczownik
окисел m
Chemiczny tlenek m
м. хим.
oxyde m
óxido m
• oxid