ПРОКРОКУВА́ТИ

ПРОКРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Док. до крокува́ти. Марфа.. знов подумала про Сергія. Як проворно прокрокував він під стіною (Хор., Незакінч. політ, 1960, 42). 2. Крокувати якийсь час. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 209.