МИСЛИТЕЛЬ

ФІЛОСОФ (людина, здатна до філософського мислення або схильна до абстрактних міркувань), МИСЛИ́ТЕЛЬ, МУДРЕ́ЦЬ, МУДРІ́Й ірон., МУДРА́К ірон., МУДРАГЕ́ЛЬ ірон., ЛЮБОМУ́ДР заст., ФІЛОЗОФ заст., ФІЛОЗОФІ́СТА заст., розм. — Слухати філософію може не всякий, але бути філософом, хоч якоюсь мірою, мусить бути кожна людина (О. Гончар); — Ви, Миколай Іванович, непоправний ідеаліст-мислитель. Кожда дрібниця наводить вас на якісь високі гадки (Г. Хоткевич); — Ох, мудрець ти в нас... Хвостиком від планети цікавишся, а спитай тебе, де живеш, де твоє місце на цій планеті, то навряд чи й зумієш на глобусі показати (О. Гончар); — Краще, коли б краще... Так нема ж цього. І ніякі мудрії цього не вимудрують, поки народ сам своєю головою та своїми руками за це не візьметься (А. Головко); Мудрагель! Куроп'я з'їв, а сказав, що само вгризлося (приказка); Багато було зроблено для того, щоб дослідити місце Сковороди в історії змагань філософської мислі.. Це допомогло вияснити справжній зміст українського любомудра (з газети); О, бачу я, що ви філозоф, ще й завзятий (В. Самійленко).

МИСЛИ́ТЕЛЬ, я, ч.

Людина, здатна до глибокого філософського мислення.

Точно в два дні по тім він з'явився. Старанно одягнений, скромний, .. з чолом мислителя (О. Кобилянська);

Шевченко був не тільки геніальним творцем слова, а й великим мислителем, чиє око бачило на багато-багато літ уперед (М. Рильський).

мисли́тель

[ми^еслите^ил']

-л'а, ор. -ле^им, м. (на) -ле^ив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў

[mysłytel']

ч.

myśliciel

див. розумний

Міркун, міркувач, думець, думнич, думач

Tänkare

Thinker

Tænker

Tenker