ТУРЯ́ТИ

ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (Чуб., V, 1874, 416); Стара пані.. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Вовчок, І, 1955, 103). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.