ПОВНОПРА́ВНО

ПОВНОПРА́ВНО. Присл. до повнопра́вний. З часу створення «Роману російського поміщика» тема народу повноправно входить у творчість [Л.] Толстого (Рад. літ-во, 2, 1957, 107). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 686.