ТРУ́ПИК, а, ч.
Зменш. до труп¹.
Уявляла [Маруся] собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б'ють голівку об камінь... А вночі приходить вовк і жере трупик... (Г. Хоткевич);
За хвилину я вже побачив, як з лайкою несла [дівка] до пекарні в одній руці скривавлений ніж, а в другій трупик [поросяти] за задні ніжки (М. Коцюбинський).
Rzeczownik
трупик m
truposz
-а, ч.
Зменш. до труп.