ПОСТЕЛЯТИ, ЛЯ́Ю, ЄШ,

Постеляти, ля́ю, єш, сов. в. постелити, лю́, леш, гл. = Постилати, послати. Мила постіль постелила. Грин. III. 179. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку. Мет. 81. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 369.