КЛИЧ

КЛИЧ, у, ч., уроч.

1. Заклик до чого-небудь; поклик.

О, недаремно тут лунав до бою клич, Кипіла кров на ранах! (М. Рильський);

Так само він використовував всі інші кличі й гасла доби. Тими кличами й гаслами було посписуване й пообліплюване все навколо (І. Багряний);

Клич був звучний, та нічого, крім хвилевої бадьорості, людям не давав (Р. Іваничук);

* У порівн. Часом несподівано чувсь його голос, пісня, немов клич який... (Марко Вовчок);

// Гукання, кликання.

– Ходіть-но сюди, – махнув косарям. На клич Семена збіглись люди (І. Цюпа);

* Образно. Іду на клич гудків, На шахту поспішаю (Г. Бойко);

Відкликався душею знову на кожний клич, на кожний подув цього життя (М. Грушевський).

2. Крик деяких птахів (перев. журавлів).

Золотіють каштани навколо, В небі клич журавлиних ключів (І. Муратов);

Мов крізь сиву хмарну оболону, у безмежній далечі сторіч ми вчуваєм буйний тупіт коней, брязкіт зброї і пташиний клич (Н. Забіла);

Із голубого неба долітав повний жалю журавлиний трубний клич, який то гучнів, то завмирав, танучи в голубій безвісті (Григорій Тютюнник).

ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. — Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю (збірник "Легенди"); Поряд з публіцистичними статтями Олександр Петрович (Довженко) пише відозви для засилання у фашистську армію (з підручника); Боліло йому серце, що навіть поміж своїх, у зовсім вузькій організації, топчуть високі лозунги братерства і рівності (Ірина Вільде); Нехай почує древнє плем'є (плем'я) Знов поклик до боїв нових (П. Куліш); Він носив тепер у собі голос, що був молитвою і бойовим кличем (В. Підмогильний); Розуму! праці! — тільки й чутно.. Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі (Панас Мирний).

ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Ле); Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні (І. Франко); — Ходіть-но сюди, — махнув косарям. На клич Семена збіглись люди (І. Цюпа); Троянство, знаєш, все голодне Сіпнуло ристю на той клик (І. Котляревський).

grito m, llamada f

боевой клич — grito de guerra

кликнуть клич высок. (обратиться с призывом) — lanzar un grito (una llamada)

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): КЛИЧ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (0): -

2. hõik

3. hüüatus

4. hüüd

5. hüüe

6. kutse

• šaukimas (2)

[kłycz]

ч.

wezwanie