КЛЮГА́, и́, ж., іст.
Металевий наконечник списа.
[Мартин:] Я .. в хаті в його [нього] потрусив та й знайшов у стрісі оці клюги списові – аж три (Б. Грінченко);
Один [розбійник] засторчив знічев'я списа свого в копицю, де дівчина сховалась, да так, що клюгою в ліву грудь їй ударило, аж сукню роздерло (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
-и, ж., діал.
Металевий наконечник списа.
Клюг, клю́га:
— вістря, наконечник списа [8]