ПРОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Те саме, що проворкува́ти 1.
2. що і без прям. дод., перен. Те саме, що проворкува́ти 2.
Кошкін подивився скоса на Женю і проворкотів: “Струни рук і сердець почуттєві .. ” (І. Муратов);
Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі. Він і досі дивувався, як вона, перериваючись, устигала і панське діло поробити, і своє поле, і город доглянути, і дома впоратись: хату побілити, хліб спекти, шмаття попрати і дітям на ніч котика проворкотіти (М. Стельмах).
3. що і без прям. дод., перен. Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін.
– Хлопський син! Тьфу, якого біса тим хлопам пхатися сюди! – проворкотав Валько (І. Франко);
– Одно відомо, – знов дід проворкотів понурим гласом, – що всі ми й доби й тижні погубили в сій клятій тьмі (Леся Українка);
// рідко. Сказати що-небудь тихо, невиразно.
В тій хвилі Олекса проворкотав щось крізь сон (І. Франко).
БУРЧА́ТИ розм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ) розм. рідше; БУ́РКАТИ розм., МИ́РКАТИ розм. (уривчасто, час від часу). — Док.: пробурча́ти, пробуркота́ти (пробуркоті́ти), проворкота́ти (проворкоті́ти), бу́ркнути, ми́ркнути, во́ркнути. Старий заохкав і почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); До кухні заходить із свічкою якийсь дідок, вороже дивиться на мене, щось невдоволено буркотить і йде собі (Д. Бузько); Рабиня (йде воркотячи) (Леся Українка); — Тьфу на таку собачу службу! — воркотів жандарм, хусткою обтираючи вуси, з котрих капотіла дощова вода (І. Франко); — Мовчала б, коли сказати не вмієш, — буркнув сердито Карпо Петрович (М. Коцюбинський). — Пор. бурмота́ти.
-очу, -очеш і проворкотіти, -очу, -отиш, док.
1) неперех. Те саме, що проворкувати 1).
2) перех. і без додатка, перен. Те саме, що проворкувати 2).
3) перех. і без додатка, перен. Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін. || рідко. Сказати що-небудь тихо, невиразно.
Дієприслівникова форма: проворкотавши
див. сказати