НИЗ

ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок, на споді кришки — фотографія Тимка (Григорій Тютюнник); — Я так білю, щоб верх полотна був на сонці, а низ у воді (М. Стельмах).

ДНО (нижня частина або нижня стінка якогось предмета), СПІД, ДНИ́ЩЕ, ПІД (нижня горизонтальна поверхня, площина якогось приміщення, ями, печі тощо). Гасу в каганчику зосталося вже тільки на самому дні (О. Гончар); Він малює спід барки на синє, яким буває море в полудні (М. Коцюбинський); Навіть у нових теплих валянках мало приємності лежати на холодному днищі кузова машини (Григорій Тютюнник); Смачно духмяніли пироги.., щойно зняті із поду (А. Дімаров). — Пор. 1. низ.

НАРО́Д (основна трудова частина населення країни — на противагу соціальним верхам), НИЗИ́ мн., ДЕ́МОС книжн., ЛЮД заст., ЛЮ́ДИ мн., заст., ПОСПІ́ЛЬСТВО заст.; МА́СИ мн., ТРУДЯ́ЩІ мн. (у літературі соціалістичного напряму, в мові радянської доби). Панський маєток перейшов до народу (М. Коцюбинський); Українські селяни, які стикалися з (Тадеєм) Рильським, ревне оплакали смерть сього єдиного з усіх польських хлопоманів, що конкретно, безпосередньо і до останньої хвилини служив українському демосові (Леся Українка); Трудився щиро фараон, і дер, І мучив люд, що аж земля стогнала (І. Франко); І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві (Т. Шевченко); Я хочу сил повсталого титана, щоб оспівать нестримну волю мас (В. Сосюра); Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом (П. Грабовський). — Пор. просто́люд.

НИЗ (нижня частина предмета); СПІД, ДІЛ, ПІДСПІ́Д розм. (нижня частина предмета, ближча до землі або якоїсь іншої основи). З низу і майже до верху вікна були замуровані (С. Чорнобривець); Вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралами (М. Коцюбинський); Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко). — Пор. 2. дно.

НИЗИНА́ (низька місцевість), НИЗОВИНА́, НИЗ, ПОДІ́Л, НИЗЬКОДІ́Л рідше. Воно (село) на правому, на високому березі Осколу починається, потім розляглося в долині, низиною (Остап Вишня); Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (О. Десняк); Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Я. Щоголів); За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький). — Пор. доли́на, 1. запа́дина.

НИЗ, у, мн., низи́, низі́в, ч.

1. Нижня частина предмета; спід, діл.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць впало на сніг (М. Коцюбинський);

З низу і майже до верху вікна були замуровані (С. Чорнобривець).

2. рідко. Внутрішній, зворотний бік чого-небудь – перев. тканини.

– Я так білю, щоб верх полотна був на сонці, а низ у воді (М. Стельмах).

3. Низька місцевість; низина, низовина.

Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Я. Щоголів);

Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах (Панас Мирний);

Білі тумани в передчутті сонця занепокоїлися по низах (О. Гончар).

4. Нижня течія ріки, а також прилегла до неї територія.

В VII ст. в низах Волги утворилася сильна Хазарська держава (з навч. літ.);

З усіх усюд піднялися козаки: від Чигирина, від Переяслава, від Батурина, від дніпровського низу. (О. Довженко).

5. тільки мн. Основна трудова частина населення країни – на противагу соціальним верхам.

Царизм душив, нищив талановитих людей, виходців з низів (М. Чабанівський).

6. тільки мн. Низькі звуки, ноти.

Голос мав [Садовський] затушкований і сиплуватий на верхньому та середньому регістрах, а на низах – міцний, глибокий, який гармонійно пасував до його могутньої постаті (з мемуарної літ.).

7. тільки мн. У рибальстві – нижній край невода.