КВА́СИТИСЯ, ква́шуся, ква́сишся; наказ. сп. ква́сься; недок.
1. тільки 3 ос. Ставати квашеним, кислим; киснути.
Чудові літні малосольні огірки! Перекладені в макітрі або в горщику листям хрону, закладені кропом, попроштрикувані ножем, вони квасяться, набираються міцності (Є. Гуцало).
2. Пас. до ква́сити.
Заходиш у ванну, хочеш хоч руки помити – а там шкура якась двомісячної давності в розсолі кваситься (О. Забужко).
3. перен., розм. Бути незадоволеним, мати кислий вираз обличчя.
– Адже ти сама бачиш, що зо мною він веселий, розмовляє, жартує, співає, а з тобою все кваситься і сердиться (І. Франко);
Азов не взятий, військо нудиться, а ти квасишся в роздумах, невгодних ні Богові, ні султану (Р. Іваничук).
КИ́СНУТИ (ставати кислим внаслідок бродіння), СКИСА́ТИ, СКИСА́ТИСЯ розм., КВА́СИТИСЯ, СКВА́ШУВАТИСЯ, ПРОКИСА́ТИ, КВАСНІ́ТИ розм., КВА́СНУТИ розм. — Док.: ски́снути, ски́снутися, проки́снути, сква́ситися, сквасні́ти, поквасні́ти. Три неділі кваша кисла, Та й не викисала (П. Чубинський); Чудові літні малосольні огірки! Перекладені в макітрі або в горщику листям хрону, закладені кропом, попроштрикувані ножем, вони квасяться, набираються міцності (Є. Гуцало); Шиплять, як кваснуть, буряки (І. Котляревський).
квашуся, квасишся, недок.
1) тільки 3 ос. Ставати кислим; киснути.
2) перен., діал. Бути незадоволеним, мати кислу міну.
[kwasytysja]
дієсл.
kwasić się
To ferment