СТОГОЛО́СНО

СТОГОЛО́СНО. Присл. до стоголо́сний. — Нема-а! Нема-а! — весело стоголосно розкотилось у відповідь (Гончар, Таврія.., 1957, 335); У траві.. стрикотали [стрекотали] стоголосно всілякі коники та цвіркуни (Козл., Мандрівники, 1946, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 724.