ТОПОЛИ́НИЙ, а, е.
Прикм. до тополи́на.
Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка... (О. Гончар);
Над лиманами шум проплива тополиний (М. Рудь);
// Який складається з тополин.
Я мріяв колись Тополину алею Посадить на великім шляху Від Інгулу до Нового Бугу (С. Крижанівський);
// Власт. тополині.
О Вкраїно, Удар ще піснею з Дніпра, Війни ще духом тополиним Та блисни золотом з копра (Л. Забашта);
// Своєю будовою, стрункістю схожий на тополину.
Обів'ю я зорею, кохана, молодий тополиний твій стан (В. Сосюра).
-а, -е.
Прикм. до тополина. || Який складається з тополин. || Власт. тополині. || Своєю будовою, стрункістю схожий на тополю.
[topolynyj]
прикм.
topolowy бот.
Poplar (attr.)