БОГОХУ́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати.
– Отруїли кляті [ченці] та потім і кажуть, що Бог скарав богохульників (З. Тулуб).
Rzeczownik
богохульник m
bluźnierca m
-а, ч., заст.
Той, хто лає, зневажає Бога і релігійні догмати.
blasfemo m, blasfemador m
СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.
[bohohulnyk]
ч.
świętokradca
2. jumalavallatu
1. hädelse
див. грішник
Блюзнер