АРХА́РОВЕЦЬ

АРХА́РОВЕЦЬ, рівця, ч., лайл. Бешкетник, босяк, волоцюга. [Ольга:] Сказав [Михайло], що жениться на Галі тому, що вона напевне стане чемпіонкою світу.. [Катя:] От архаровець (Собко, П’єси, 1958, 359); Не міг же Павло обійти її [молотарку] мовчки й байдуже, коли ті архарівці так жорстоко й по-дикунському знущалися з машини (Кучер, Прощай.., 1957, 186). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 64.