МИ́Р, РУ,
Ми́р, ру, м.
1) = Світ. Хто ж тепер буде миром управляти? Драг.
2) Народъ. Цілий день у суботу миру-миру до їх приходило прощаться. ЗОЮР. II. 285. Одходило й приходило до хати миру — хто хотів. МВ. (О. 1862. І. 91). На пристані миру такого, що страх. Канев. у.
3) Миръ, спокойствіе. Помирились так, що миру не стало й до вечора. Левиц. І.
4) Hа миру. Среди людей, въ свѣтѣ. Не чуть і на миру. Ном. № 7872.
5) Миром. Миром і Богу добре молитися. Ном. № 10734.
6) Миром! Привѣтствіе гуцуловъ, обозначающее пожеланіе мира. Миро́м! єк ся маєш? чи здоров, братчику? — Дякувать! миром! А у вас, братчику, мирно? — Мирно, Богу дякувать! Вх. Зн. 36.
7) Мир-зілля. Раст. а) Geranium sanguineum. ЗЮЗО. І. 124. б) Dracocephalum Ruyschiana L. ЗЮЗО. І. 121.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 426.