САМОВТЕЧА

-і, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втеча. Літник накинути б на утлі плечі та рухатися — не до речі звільнитись бажань самовтечі... (Т.1, кн.2:98); Доброму і злому кажи межу і позначи шляхи для самовтечі. (П-2:136).