ШУМОВИ́ННЯ¹, я, с.
1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна.
Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (О. Донченко);
Лягало за кормою шумовиння, Кипіло і зникало, й на воді З'являлось наново... (Л. Первомайський);
В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М. Стельмах);
Вистреливши з пляшки корком, поналивав [Сіробаба] усім шумовиння з такою певністю, що навіть льотчики не зважились відмовитись (О. Гончар);
Лиснючий жар переливається, й дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я. Качура);
І отак вони працюватимуть майже дві години. Кидатимуть у піч то руду, то вапняк, зливатимуть пінясте шумовиння шлаку, братимуть пробу металу, вихоплюючи сталь з печі (П. Загребельний);
* Образно. В мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою й міцною (М. Коцюбинський);
Люблю я бистрину життя, Прозору, поривну, глибоку, І не ховаюся в затоку, Де шумовиння і сміття (Д. Павличко);
* У порівн. Туман був густий і, як високе сіре шумовиння, покривав розлютоване море (Ю. Яновський);
* Образно. * У порівн. Веселі розмови серед молоді не вгавали; досить було якогось дотепного слівця – і сміх скипав, як легке шумовиння на молоці (І. Волошин);
// перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси.
Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко);
Дівчата .. зрубали під парканом у садочку Колибердів молоденьку чотирирічну вишеньку, всю в біло-рожевому шумовинні весняного цвіту (Ю. Смолич);
З зеленого шумовиння садків виглядали будинки (Д. Ткач);
Зовсім раптово Марія побачила .. велике село, все у жовтому шумовинні осінніх верб (Ю. Бедзик);
// Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу.
Такі руки – великі незграбні, аж чорні від землі та сонця, були і в Кадукової матері. Коли вона прала білизну, з-під білого шумовиння в кориті вони виринали, як сухе обпалене цурпалля (Д. Бедзик).
2. Сусальне золото; сухозлітка.
Горпина вже несе, прикриваючи рукою, каганчик і ставить його на перевернутий догори дном полумисок. На божниці заворушилися тіні, ожили в срібному і золотому шумовинні обличчя богів та святих (М. Стельмах).
ШУМОВИ́ННЯ², я, с.
Те саме, що шум¹ 1.
Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є. Кравченко);
З затишної долини сани вихопились на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів, що несли на своїх одволожених крилах подих весни (М. Стельмах);
Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта);
– У нього завжди наради, засідання, збори, цехи – невгамовне шумовиння роботи! (Є. Кротевич).
ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини). Дівчина приносить мені кухоль пива, на третину кухля ще густа піна, що свідчить про його якість і смак (Т. Масенко); Проминули верхівці синє плесо Кагула й стали перед бурхливою пінявою Дунаю (Ю. Смолич); Двоє незнайомих Сагайді бійців.. мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (О. Гончар); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет); Зберіть накип з юшки; Молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип'ятинні всі (І. Вирган).
СУХОЗЛІ́ТКА (дуже тонкі пластинки золота, якими оздоблюють що-небудь), СУХОЗЛО́ТИЦЯ рідше, ПОЗЛІ́ТКА розм., ШУМИ́ХА заст., ШУМОВИ́ННЯ рідше.
I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Н перев. поет., ШТУ́РМА заст., ЯСИНА́ заст., ЛО́СКІТ діал., ОГРО́М діал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТ розм., ЛЕ́ПЕТ розм., ЛО́ПІТ розм., ПО́ШУМ поет., ШВА́РКІТ діал. (глухий, тихий); РО́КІТ, РОКОТА́ННЯ (моря, річки, хвиль). Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко); Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чути гучного (Леся Українка); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта); Зовсім зшаленіли весняні струмки й такий підняли передзвін, хоч вуха затуляй! (О. Донченко); Між ними скоїлася буча, штурма (Словник Б. Грінченка); Ви, панове-молодці, Кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте (дума); З неба чорного упали та погасли зорі, впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, — гук, огром, тупотить, гуркотить... (Марко Вовчок); Над Севастополем уже стояв ясний і свіжий ранок, сповнений легким шерехом хвиль (В. Кучер); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (М. Томчаній); Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дніпрова Чайка); Олена, прокинувшись від лопоту дощових батогів по шибках, пролежала без сну до самісінького ранку (Ірина Вільде); Не почуваєш ти, .. Як пролетів повз нас легенький пошум сну (переклад П. Кочура); Шваркіт (ріки) доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (І. Франко); Рокіт ріки у долині В серці ношу і донині (М. Нагнибіда); Я знаю синь небес після квітневих бур, .. Дніпра широкого тривожне рокотання (Я. Шпорта). — Пор. I. гуді́ння, 1. шелест.
I
1. Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо. Лягало за кормою шумовиння (Л.Первомайський); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я.Качура). 2. Сусальне золото.
II
Шум. Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є.Кравченко); Сани вихопилися на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів (М. Стельмах).
1) Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. || перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси. || Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу.
2) Сусальне золото; сухозлітка.
3) Декласовані елементи суспільства.
II -я, с.Те саме, що шум I 1).
див. шум II
【中】 泡, 泡沫
Шумови́ння, -ння, -нню, в -нні