ЗАНЯ́ВКАТИ

ЗАНЯ́ВКАТИ, аю, аєш і ЗАНЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати нявкати, нявчати. Худа кішка відскочила вбік і знову занявкала, мабуть, шукаючи хазяїв (Панч, Іду, 1946, 91); Котяра в мішку.. страшенно занявчав (Ільч., Козапьк. роду.., 1958, 209); Усі старці ніби занявчали й застогнали жалібними голосами (Н.-Лев., IV, 1956, 291). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 235.