ХУ, виг.
1. Уживається для вираження докору, досади, презирства, огиди і т. ін.
Це в тюрмі він? У тюрмі! Так і є. Ґрати он залізні .. Блощиці он червоніють на них... ху... пороздавлювані (А. Тесленко);
– Ху, чорт, як недобре вийшло (Григорій Тютюнник).
2. Уживається для вираження стомленості, знемоги і т. ін.
Зупинився мій товариш. – Ху, – каже. – Заморився (Г. Хоткевич);
– Ху-у! заморився! – сказало Віхало і по стовпу почало спускатися на поляну (Панас Мирний);
– Ну, – каже цар, – це й дудка! Ху! Хай йому хрін! (П. Тичина).
3. Уживається для вираження полегшення, задоволення.
– Пане підполковнику! – здивовано і радісно скрикнув агент. – Ху! Перелякали ж як мене. Я вже чорті-що подумав (М. Стельмах);
– Ху-у!.. Як приємно се [одеколон] освіжає! – Потер [Аркадій Петрович] долонею груди (М. Коцюбинський);
Ху! От і перша гілляка. Тепер уже діло піде швидше (Ю. Смолич).
4. Дунути ротом.
Він духнув, – не встає; він удруге: ху! – не встає (М. Драгоманов).
виг.
1) Уживається для вираження докору, досади, презирства, огиди і т. ін.
2) Уживається для вираження стомленості, знемоги і т. ін.
3) Уживається для вираження полегшення, задоволення.
(Who, The) брит. рок-ансамбль; створений у 60-х (назва від 1964); до 1982 виступав у складі: вокаліст Р. Долтрей, гітарист П. Тауншенд, бас-гітарист Дж. Ентвістл, ударник К. Мун; гіти (I Can't Explain, My Generation).