I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ (І. Франко).
ФА́ЙКА, и, ж., діал.
Люлька (див. лю́лька¹).
Знов тихо стало, тільки чути було пакання файки в зубах діда Панька (І. Франко);
Берник затис між зубами набиту тютюном файку, а в руках тримав сірники (І. Муратов).
-и, ж., зах.
Люлька (див. люлька I).
[fajka]
ж.
fajka
Фа́йка, файчи́на:
— люлька [2;14;24;I,XIII]
Люлька, люлечка, смолька