НАДО́КОЛА, НАДОВКО́ЛА
НАДО́КОЛА, НАДОВКО́ЛА, присл., діал. Навколо. Налетів з скиготом другий вибух, посипалась і розметалась геть-геть надокола з окопів земля (Стар., Облога.., 1961, 50); Тисячі людей юрмилися надовкола (Мур., Жила.. вдова, 1960, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.