ДІВЧАЧУ́Р

ДІВЧАЧУ́Р, а, ч., розм. Той, хто захоплюється дівчатами. Ось бородатий Ляйєр, завзятий дівчачур, філософ жіночих шовкових панчіх і сорочок (Кол., На фронті.., 1959, 6). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.