РІ́ПКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до рі́па.
А маленьким же таке було, що я встаю – і воно встає, топить стану – і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (А. Тесленко);
* У порівн. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув [Еней] в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід (І. Котляревський).
рі́пка
[р’іпка]
-пкие, д. і м. -пц'і, р. мн. -пок
[ripka]
ж.
rzepka
-и, ж.
Зменш.-пестл. до ріпа.
Рі́пка, -пки, -пці; рі́пки, рі́пок