СПРА́ГА (сильне бажання, потреба пити), ЖАГА́, СМА́ГА́, ЗГА́ГА, ЖАДА́ діал. Іноді траплявся колодязь. Татари перші, як володарі, задовольняли свою спрагу (З. Тулуб); Була, кажуть, колись річка Восьмачка, так випила її баба Приймачка... Отака була в баби жага... (О. Гончар); — У роті сохло, душа просила хоч закропитись, хоч раз ковтнути, хоч умочити уста, сухі од смаги (М. Коцюбинський); — От що, Захаре: візьми оцього семигривеника та бігай до бровару за пивом. В горлі мені така згага (А. Кримський); Будуть пити ту воду з жади Покоління грядущі (Д. Павличко).
-и, ж., діал.
Жага (у 1, 2 знач.).