ШАЛЬВІ́Я

ШАЛЬВІ́Я, ї, ж., розм. Те саме, що шавлі́я. — Ой, Ганнусю, душенько, Що шальвія потоптана? — Коні ся розбрикали, Шальвію потоптали (Чуб., V, 1874, 64); Через три дні спочивав [дід] у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка й шальвія… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 185). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 401.