ЗА́ТИЧКА (те, чим затикають який-небудь отвір); КО́РОК, ПРО́БКА (перев. у пляшці); ЧІП (перев. у бочці); ЗА́ТКАЛО (ЗА́ТКАЛНО) розм. (в печі). Спробували просто заткнути трубу гострим кінцем (колоди), але вода виштовхувала затичку з такою силою, що вона мало не виривалася з рук (С. Голованівський); Софія внесла з погреба на круглому підносі.. пляшку старого вина і насилу вигвинтила з неї цупкий корок (І. Микитенко); Набрав (Денис) у пляшку води, заткнув горлечко пробкою із трави (Григорій Тютюнник); І молодиці та дядьки вибили з бочки чопа, підставляли під срібний струмінь заляпані глиною руки (Є. Гуцало); — Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (І. Нечуй-Левицький).
-и, ж.
1) Корок, пробка, чіп і т. ін. || Будь-що, чим затикають який-небудь отвір.
2) перен., рідко. Велика кількість, скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує щось, заважає рухові.
3) заст. Квітка, якою прикрашають дівчата своє волосся.
I
заткало (в димаря), заткално, калга, корок, пробка, пробочка, чіп, чопець, чопик, чопок
II
див. пробка
[zatyczka]
ж.
zatyczka
【阴】 口 塞子; 堵窟窿的东西; 瓶塞
Pad, plug, cork, spigot, stopper; перен. stopgap
За́тичка, -чки, -чці; за́тички, -чок
Заткала