САМОВТІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який виражає почуття і стан задоволення самим собою.
Чарнецький збурено стиснув у шаблі держак; Потоцький стукнув об стіл келихом, аж многоцінна рідь розлилася; один тільки Лянцкоронський усміхнувся самовтішне і згорда (М. Старицький).
2. Який втішає, заспокоює самого себе.
Самовтішне міркування.
-а, -е.
1) Який виражає почуття і стан задоволення самим собою.
2) Який втішає, заспокоює самого себе. Самовтішне міркування.