ЩЕБЕТАННЯ

ЩЕБЕТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. щебета́ти і звуки, утворювані цією дією.

Сонце викотилось і освітило садок. Тодозя почала примічати яблуні, квітки, почула пташине щебетання (І. Нечуй-Левицький);

Крізь арку сонце червоніє, Каміння сіре золотить, І з ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить (М. Рильський);

Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (А. Головко);

Поступово вгамовувалося жайвороння, і тепер тільки зрідка можна було почути над степом заливчасте щебетання, яке не вгавало весною (І. Цюпа);

Одарка сиділа на лаві й любувалася синовою забавкою, щебетанням дочки... (Панас Мирний);

Дитяче радісне щебетання, шум стиглої пшениці, дзвін кіс і серпів – яка то чудесна музика, як вона до душі людям! (М. Чабанівський).

СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Збанацький); Коли ж трактори наближалися — жайворонячий щебет танув (Ю. Яновський); Згрібають діти каштановий лист І пісеньки наспівують своєї, Синиці передражнюючи свист (М. Рильський); Вони сміялись і плакали, київські солов'ї, вони захлинались пристрасним тьохканням (Ю. Смолич).

див. звучання

Twitter, tweet, chirp, chirping, warbling

【中】 唧唧叫, 啁啾声

Щебета́ння, -ння, -нню, в -нні