ШЕ́ЛЯГ, а, ч.
Старовинна найдрібніша польська монета.
Стільки правди, як в шелягу сребра [срібла] (Номис);
Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Т. Шевченко);
Все своє життя збирав він гроші по шелягу (З. Тулуб).
◇ (1) Без ше́ляга за душе́ю (при душі́) – який зовсім не має грошей, бідний; без грошей.
Чужинець, гольтіпака, без шеляга за душею – його зять (Олесь Досвітній);
Він носився з думкою виїхати до Америки. Але як виїхати? Без шеляга при душі не рушиш з місця (І. Франко);
(2) До [оста́ннього] ше́ляга – абсолютно все, повністю (про гроші).
З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (М. Стельмах);
[І (ні, ані́)] копі́йки [зла́маної (мі́дної, щерба́тої)] (ше́ляга) нема́ (нема́є, не було́) за душе́ю див. нема́;
І (ні, ані́) [ла́маного (щерба́того, залі́зного і т. ін.)] шага́ (ше́ляга) див. шаг;
Не ва́ртий (не варт) [і] [ла́маного] гроша́ (карбо́ванця, [щерба́тої] копі́йки, шага́, ше́ляга, [мі́дного] п'ятака́) [в база́рний день] див. ва́ртий;
(3) Ні (і) на ше́ляг, із запереч. – зовсім, ніскільки, абсолютно.
Довелось [сотникові] самому Розкидати, розточити, І добра нікому Не зробити ні на шеляг, І притчею стати Добрим людям (Т. Шевченко);
– Ось я справник. Гордості в мене ні на шеляг нема. А вже кому б, здається... (О. Довженко).
ГРІШ (дуже мала грошова сума), КОПІ́ЙКА перев. у мн.; ШАГ заст., ШЕ́ЛЯГ заст. (перев. у складі фразеологізмів). Після похоронів жінки Петро не мав і гроша в гамані (М. Коцюбинський); — Збирав, збирав ті копійки, а батько все до шеляга підчистив (М. Стельмах); Він був непитущий, працьовитий господар, трохи скупий і добре вивчив приказку: "хто шага не береже, той сам шага не вартий" (Б. Грінченко).
-а, ч.
Старовинна українська найдрібніша монета польського походження.
Ше́ляг:
— старовинна польська дрібна монета [47]
Ше́ляг (гріш), -га, -гові; ше́ляги