ПРОВІ́РЕНИЙ, а, е, розм., рідко.
Дієпр. пас. до прові́рити.
Струснув у пляшці розсип північної пшениці, На землях ленінградських провірений стократ (М. Бажан);
// прові́рено, безос. пред.
– Будьте спокійні, – сказав вкінці незнайомий, – все провірено, листи дійдуть до адресата (Н. Кобринська).
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до провірити. || провірено, безос. присудк. сл.