УКОХАНИЙ

УКО́ХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до укоха́ти.

Свято веселеє нас привітало, Свято, найбільш укохане в народі (В. Самійленко);

Ганна!.. Колись його [Гордія] укоханий у мріях ідеал!.. Що від його тепер зосталося? (Б. Грінченко);

Тихін ситий, п'яненький, веселенький, гарною дівчиною укоханий і при грошах (К. Гордієнко);

// у знач. прикм. Який викликає до себе любов, користується любов'ю; улюблений, любий.

Єремія .. весь свій вільний час оддавав своєму укоханому військові (І. Нечуй-Левицький);

З глибоким хвилюванням розповідав він тепер, як це було значуще для нього пролити кров за Угорщину, укохану батьківщину Мате Залка, який колись пролив кров за Україну, укохану батьківщину Юрка... (Ю. Смолич);

Укоханий князів зять Криштоф Радзівілл прислав з Литви на ці свята свою другу дружину Єлизавету (Іван Ле);

В таку ніч Русалія буває біля своїх укоханих лілей, біля Земної Гатки (О. Бердник).

2. у знач. прикм. Який свідчить про постійний добрий нагляд і піклування.

Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Іван Ле);

На вікнах і просто на підлозі багато розкішних укоханих вазонів (В. Козаченко);

Вже не було вітальні, укоханих в добрі жінок, а тільки ліс, та поле, та в ньому бідна покритка із немовлям (Василь Шевчук).

УЛЮ́БЛЕНИЙ (якого дуже люблять, дорогий і близький серцю), КОХА́НИЙ, УКО́ХАНИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БИЙ, ФАВОРИ́ТНИЙ. — Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина (З. Тулуб); Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Сосюра); Ганна!.. Колись його укоханий у мріях ідеал! (Б. Грінченко); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Здрастуй, місто, несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Т. Масенко); Асесор з Реєнгом, як двоє ворогів, сперечку повели про фаворитних псів (М. Рильський).

[ukohanyj]

прикм.

ukochany

див. коханий

Уко́ханий, -на, -не