ТЛУМА́К, а́, ч., розм.
Те саме, що клу́нок 1, 2.
Приїхали у місто. Ну хвала-бо! Ідуть, ідуть, дивуються: хлопців трохи віз не переїхав, а Савчиха трохи тлумака не згубила – тяжкий такий! (О. Маковей);
Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (із журн.).
КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки. Мар'ян взяв у дорогу три мішки: в одному було різне хатнє начиння, в другому — зерно, а в третьому, найменшому — одежа (М. Стельмах); Після врожаю Плахотку можна було іноді бачити з оклунком зерна у жигаївській пивниці, де він напивався (А. Шиян); Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (А. Іщук); Савчиха трохи тлумака не згубила — тяжкий такий (О. Маковей).
-а, ч., розм.
Те саме, що клунок 1), 2).